іҐазета
Інтернет новинка Пудкарпатськых Русинув

Інтервю

20. децембра 2020 |

Русинська Вікіпедія – бисїда из адміністратором Томашом Калиничом

Бізӯвно вшыткі сьме чули за таку орґанізацію ги «Wikipedia», майвелика інтернетова енціклопедія, де годни сьме найти безмала вшытко, што нас інтересує. Тай бізӯвно вшыткі знаєме, же суть вшелиякі языкōві верзії Вікіпедії. Є анґліцька, нїмицька, рōсійська, украйинська, мадярська… Общо знама енціклопедія має 314 языковых верзій и веце ги 300 из них суть актівні – над нима ся штоденно трудять «вікіпедішты», так называвуть дописовачӯв статий. Тото вшытко сьте навірно знали, айбо ци знали сьте, же межи тыма 300 актівныма вікіпедіями є и наша – русинська?

Нидавно сьме ся на нашӯй стōрӯнцї у facebook звідали нашых пӯдписникӯв, ци чули ōни дашто за тōту нашу Вікіпедію? Резултат убзідовованя быв доста проґнозованый. Хōть и пōсудок заложеный на дакӯлкох дисяткох коментарюв ни є даяк фест репрезентатівный, айбо дораз 70 % коментатōрӯв упōвіли, же до того момента за нияку карпаторусинську Вікіпедію нич ни чули.

Тай видить ся, ōж из кӯлкӯстьōв убзвіданōї чиляди, пōміра тых, што ни знавуть, же и мы маєме такый інтересный проєкт, бы лем росла. Сись факт є доста смутный, бо робота над русинськōв Вікіпедійōв ся веде уже май дōвго ги 13 рōкӯв – 30. апрїля 2007. рōку была вчинена перва стōрӯнка енциклōпедії – за село Курӯв.

29. новембра 2020 |

Старік Поллок (Lemkowithhistory) за себе, YouTube и RLS

Бӯлшина обывателюв Пӯдкарпатя бы бізӯвно ниґда и ни пōдумали, ōж там за Атлантиком и у наші дны жыє чилядь, котра тямить своє карпаторусинськоє кōріня. Ōж жыє там чилядь, котра честує културу предкӯв и інтересує ся історичнōв ōтцюзнинōв си.

Тай тоты, што чули за далекых си краянӯв, навірно думавуть, же вшытко їх честованя културы спочивать у співаню співанок а їдїню перогӯв. Айбо, ги знавуть у нас казати, опак є правда. И у типирїшньый час там суть мōлōді люде, кōтрі ся старавуть вшелияко пōпуларізовати нашу істōрію, старавуть ся всокотити свōю дїдузнину и рōблять нималый дараб роботы дїля розвоя нашōї наспӯлнōї културы.

Днишньоє інтервю є якраз из єдным из такых молодых люди – автор ютуб-канала Lemkowithhistory Старік Поллок.

18. октōвбра 2020 |

«Дарабчикы душі» Мигаля Чикивдї – інтервю за нōву зберьку

Ни так давно, 11. октōвбра, увидїла світ нова, уже 9., книга молодого поета-публіціста из пӯдкарпатськых Березникӯв Магаля Чикивдї. «Дарабчикы душі» – зберька поезії вшелиякōї тематікы. Пōзвідали-сьме ся го мало за книгу тай за самый процес творбы, и дале годни-сьте прочитати, што из того уйшло.

Особо різко мінять ся погода в другуй половині октовбра. Навчені віковым опытом, люде знали: можуть вдарити морози и зморозити (зварити) всі овочі и фрукты, не зобрані до того, вадь можуть затягти ся безперервні дощі. Товды поля розкиснуть, што ни коньом (волом) у поле не ступити, ни возом не заїхати, и тот, тко не встиг врожай зобрати й домув го привезти, мусить буде на плечох го нести. Тому й передавали з поколіня в поколіня: «На Покрову – будь до зимы готовый!».

Покровы – церковно-релігійноє сято. У сесь день (14 октовбра) по церквах одправлявуть ся сяткові богослужіня, звучать урочисті проповіді, а на даякых селах – престолні празникы-гостины, на котрі зїжджавуть ся родичі, цімборы й знакомі з вшиткых околиць. Айбо Покровы – не лем церковно-престолноє сято, айбо й своєрудный осінньый орієнтир, яким часто хосновали ся селяне-хліборобы у повсякденному житю. Приурочовали до нього фест обрядово – сохташных и газдувськых традицій. Раховали, до Покровы мусай справити ся з усіма садово-кертныма роботами, похарити в польови. А тих робут є фест: «В октовбрі, небоже, роботы – дай Боже!» – приповідали. Майнаперед треба было кунчити посів озимых, бо «кедь Покрова замокрить – плуг уже не борознить», а такой выкосити отавы – третячкы и стерню, пророслу команицьов. Хоть укос не все удає ся просушити натулко, штобы всокотити го на зиму, айбо вун служив добров загуров при переводі маргы з выпаса на яселну годувлю. «По Покрові вже нішто пасти корові», – припирали выгон маргы на толоку.

02. октōвбра 2020 |

Спеціал: Мигаль Кушницькый

За май мало ги пӯв рōку ся на канал Мигаля Лыжичка, май знамого ги Мигаль Кушницькый, на Ютубови пӯдписало веце ги 1 700 хосновачӯв тōї платформы а його відеа за карпаторусинську бисїду, ґраматику, културу позеравуть ийзрї люди по цілōму світови. На днишньый динь якраз Мигаля мож сміло назвати тым свіжым, фрішным луфтом, котрый дōвго хыбів нашӯй културї.

Дали-сьме му дакӯлко звідань, бы ся дӯзнати май много за сього талантливого лиґіня.

23. авґуста 2020 |

Юрій Шипович за Алманах и ни лем (інтервю)

Зачатком авґуста місяця на IV. засіданю СО «Русинськый културōлōґічный клуб» быв презентованый другый выпуск алманаху днишньōї русинськōї літературы. «Алманах» є волным прōдōвженьом пōпуларного руснацького журналу «Ōтцюзнина» [выпускав ся у роках 2016-2018].

В споєню из сим-сьме контактовали гōлōву Русин-клуба и вєдно из тым шефредактора «Алманаху» Юрія Шиповича и поклали-сьме му дакӯлко звіданок тыкавучых ся їх нōвōї публікації.

Вӯдкі ся узяла ідея вчинити Алманах?
– Після того, як перестав выходити журнал «Отцюзнина», Юрій Продан подав идею выпускати «Алманах днешньої русинської літературы». Се было простіше; не треба было вести документтацію на пудузятника, платити податі, мати діло з «Укрпоштов» як таков, што розсилає матеріал. Та й выходить «Алманах» раз в рук, а не чотыри…мы вшиткы маєме сімї и оддаєме честь нашому народу й Отцюзнині, но не на хибу свойим родинам.