У сьому чланкови бы єм хōтів мало ôдыйти ôд языкÿв, а малинько ся натягнути на нашу културу, на вто як люди пôд Карпатами живут. Сись край быв частинов многых імперий тай держав, айбо наохтема ся убставав дуже далеков тай удсталов зимльов. У двадцятому сторочови Пôдкарпатя пережило самый силный културный тай індустриалный переворот, котрый май силно пôміняв живот люди.

Давайте поникаеме на конкретный приклад културного зычиня, котрый барз силно поміняв людськый быт, даже кидь самі люди за вто не дуже люблят розказôвати. Мало діскомфортное, подаколи табуйованое, айбо дуже важное звіданя — ба як люди ходили на заход? (тувалет)

Жерела говорят, ож май мало до сиридины XIX стороча люди ни дуже байлôвали ся сим звіданьом занимати. Щи моа мамка розказôвала ми, ож ї мати (моа бабка) ходила пішати за хыжу, авадь у киндирицю. Никаньом типирішньоі цивілізациі люди ся ид тому удносили доста “по-варварськы”. Як ся занимали утилізацийов того у варошах? Русинÿв у селах ото не дуже интересовало, у них было доста свойих талантÿв: “зрана ся покōвпотити, двориць покосити, булі поприкоповати, ниє часу ся интересовати як ота варошська интеліґенция щит тай сере”.

Мÿй дїдо, Лыжичко Йосиф (мав родову кличку Тусьо) у своі молоді рокы (20-ті тай 30-ті рокы XX стороча, за Чихословацькоі добы) робив у якогось богемського пана (западна Чихія), пас му вÿці. Ипен там овÿн выникав тот збитый з дощок заход (по-чиськы “záchod”). Диривляна конштрукция з мурованым фудаментом тай выгрібнов ямов. Сисю новинку овÿн приніс домів у Кушницю, та збив коло хыжи такый самый. Мÿй дїдо быв ни єден такый рôзумный, многі люди из села везли домів всякі технолоґічні рїшеня, дары цивілізациі. Ближче ид кÿнцьови 30-х годÿв заход уже стоав почти попиля каждоі хыжи.

Слїдуючый етап быв за час мадярськоі окупациі 1938–1944 годÿв, коли мадярська влада заставляла покласти заход тых, у кого його щи ни было. Так заруняли тых, тко ся спирид того цивілізациі противив.

На сÿв “ґарадичи” проґрес ся спер надовго. За часÿв союза в селах ся ни поміняло докус нич. Кидь у варош ся зачали появляти модирні білі унітазы, та у селах ся вшытко убставало єднако щи ни єден дисяток рокÿв.

Тритьый крок ся став уже кой ся розвалив “нирушимый” союз. Я си тямлю, ож у 90-х роках у всіх моих сôсідів (в Кушници) быв иппен диривляный заход, примурованый ид чурьови ци ид стайни. У подакого просто з дощок, у подакого из тиґлы, но суть ся убставала єднака — была вто примітивна выгрібна яма, біолоґічный матиріал з котроі ся провадив на город ги добриво.

Уже лишек на зачаткови 2000-х, кой люди понапривозили из “заробіткÿв” гроши, начала ся велика волна перечиньованя: вымітували ся старі заходы, клалися “тувалеты” у хыжи, з ваннов тай умывальником, по стандартови. Виликое чудо, ож узимі уже не мусай было у калōшах, з лопатов у руках, чапкати по снігови, а мож было такôй у хыжи знибыти ся удпадкÿв. За куртых 10–15 годÿв почти усі ґаздÿвства уже мали модерный унітаз, а не ямку помежи дощок.

Долиш за єдно коліно люди у силі силно поміняли єден важный елемент свого быта. Выгрібну яму поміняли на доста модирні пôдземні колекторы.

Исе лишек малинькый дараб нашого быта, котрый ся дуже силно змінив за пôслідню стÿвку годÿв. Подобных прикладÿв у селови было много, айбо за них з вами буду казковати даяк май потому.

Блоґ автора