Кōнōплі типирькы ни стрітиме дись на гōрōді. Їх уже ни сіє наша чилядь, убы ї хосновати так, ги хосновали ї давно наші прабабы. Пувім нарас, давно ї ни курили, (а може и курили) ни пōльзовали ся, ги наркотичным засобом, а сіяли іх, убы пак изробити ниткы на сорочкы и инше цуря. И для сиї ростины выділяли доста много зимли, бо они была тритя по важности пӯсля буль и кіндириці.

Важнōсть кōнōплі пӯдтверджуе и ото, ош давно у газетах и журналах фурт писали за ний статті. Така стаття є, например, у Великōму сельско-господарськōму калинендарю Подкарпатського общества наук за 1942 рӯк. И тоды ото было нормально и у другых частях Європы, бо ни знали тоды про єї наркотичні свōйства. Например, у Франції робили из ний сироп выд кашлю. Но а у нас, в Подкарпаті, робили ниткы для цуря. Но як іх сіяла тоды наша чилядь? Як за ними позирала? Про ото и напишу. Буду ся спирати на слова професора Ивана Врабиля, котрый написав ряд статтів про сїльськое ґаздӯвство в Подкарпаті, а также на слова старōй чиляди, що ми дуже пōвно інформації розказали.

Орала чилядь, ги усе, восени, а засівати зачинали посеред апреля. Кӯлько треба было сімена? Зависит выд того, що хōтів пак здобыти ґазда, пōвісма, авать сімена. Про сімена сіяли фурт май нарідко. А як позирали за кōнōплями? В першу ōчирідь, промыковали бурян тай ōбкōповали, а пак ото робити ни треба было, бо они росли высōкі и приглушовали бурян. И было дуже добре, бо коли ся пӯжнут та лишала ся гола зимля, де мош было садити дащо инше.

Кōнōплю котра сажена для пōвісма жали тоды, кой цвіт уже яв пропадати. Треба было ґаздам ōприділяти ся спиршу, котра є для пōвісма, а котра для сімен, бо ни мош было чикати, кōй сімена достигнут, бо тоды пōвісма згрублят ся и з них нич. Тōму фурт было ош часть є на єдно, а часть на инше. И так ї жали, складали у снопы, а пак мочили.

Пōвісмо кōнōплі, засіянōй для здобыття сімена, уже ни такōй дōбрōй якости. Тōму ни добре было брати сімена из такōй кōнōплі, убы пак сіяти на другый рӯк. А кōнōпля що была налажена на пōвісмо давала пак чиляди полотно для кухонськых потреб, на міхы и мōтузы. Про мочиння напишу у другōму ōчерку. Пак буде…