Выняток з славнōй’ бавкы Віляма Шикспіра «Гамлет» на русинськый язык потōвмаченый Иваном Петрōвційом.

Быти вадь ни быти – сторцом стало.
Бо што души май ипно: ци тирпiти
Всї шпурянї в ню стрілы и плитачя
Нисиринчливōї судьбы, ци вдбити
Габы біды? Умерти – вто уснути,
Домак. Сном упōвісти: туй кōниць є
Ушыткых мук сердечных, што йих тїло
Нести вже ни бирує – ци ни йсе
Майвышшōє жаданя? Вмерти, в сон упасти,
И пōзирати сны. Айбо які
Сны в тӯм спаньōви смертнōму наснять ся,
Кидь из ся зверичи затварку плōтї?
Йсе нас зōпирать: бо кōму бы иншак
Кōртїло утирпіти вшыткы біды
Довженного житя, туй кімловати
Вд гоненій глупакӯв шархантьовитых,
Уд беззакония тупōï власти,
Уд мукы бeзōтвітнōї любови;
Тко бы сьōму жадав теєтовати,
Кōй годен вшытко ипно ушорити
Вдар чуплака? Тко пуд житя тирьхом
Ревав, йойойкав, зōпрівав бы страшно,
Кидьбы ся ни бōяв гатара смерти,
Зза котрого ся ниґда ни вертали
Земні вандрӯвникы – єдна лем думка
Про смерти край вд нас удбирає силы,
И чинить з нас рабӯв житя мізерных,
Так смілости живый и острый угиль
Стає загаслōв, затупілōв думкōв,
Котра лем и валōвшна – изгирити,
Изпрастати, обы навхтема зслызло
Так дōбрi начатōє. Айбо – доста!
Офелїє! О, нїмфо! У молитвах
Ушытко, чим им грішный, помняни.

жерело: [по-нашōму]